Ця історія, про тринадцятирічного кота Масика та його прищ була би нічого не варта, якщо не згадувати про людське сумління. До чого ж тут людське сумління, скажите Ви панове, про те, що мова йде про кота. Тим паче, що живемо  в такий час, як сказав один колись зовсім відомий юморист(насправді їх було два)," Неначе на вулкані". Але навіть в такий час, коли книжки не читають, курс доляра взяв, як говорится взяв за горло не одного пересічного громадянина і справи йдуть так кепсько, що тут вже - не до котів та інші дрібниці: клятва Гіппократа - устаріла, клятва Айболіта- теж не годится, казка, хотя тут бабусі було не до казок, а клятви ветеринара - не було ніколи. Проте жодна клятва не спасе, якщо в людині, яка лікує тварин -  в очах тільки Доля ... Читать дальше »