Цокол Сергій Олександрович,

 викладач спец дисциплін,

 КОМУНАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА УСТАНОВА

«ЖИТОМИРСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ ІНТЕРНАТ»

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

В статті зроблений теоретичний аналіз використання соціально-психологічних чинників, що зумовлюють успішне навчання учнів системи професійно – технічної освіти.

  Ключові слова: юність, характеристика, проблеми, вибір, адаптація, технологія, допомога.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ УЧНІВСКІЙ МОЛОДІ

Підлітковий вік не випадково називають перехідним. Саме в ці роки відбувається найбільш складний етап переходу від дитинства до дорослості - етап, який передбачає не тільки фізичне дозрівання, але і дозрівання моральне, соціальне, придбання певної системи знань, норм, навичок, завдяки чому індивід стає особистістю.

Якщо у віковій (фізіологічної) періодизації життя людини етап від 14 до 18 років лежить у різних періодах (старший підлітковий вік і рання юність), то з точки зору суспільного становища і освоєння соціальних норм Поведінки цей етап життя видається більш єдиним і цілісним, що обумовлено рядом соціально-економічних чинників, в числі яких важливе місце займає система професійно-технічної освіти. Ця система в основному охоплює підлітків та юнаків від 15 до 19 років.

Саме в цей період розвитку особистість підлітка і юнака зазнає цілий ряд фундаментальних змін, що визначають нерідко все подальше життя людини. Вже до 14-15 років вимальовуються контури тих характерологічних і соціальних рис, які складають ядро ​​особистості. В цей же час закінчується і етап статевого дозрівання, який грає теж чималу роль в загальному психолого-фізіологічному розвитку індивіда.

Для багатьох підлітків цей період життя має ще одну важливу особливість: після закінчення 9 класу(11 класу) загальноосвітньої школи їм належить визначити свою майбутню професію шляхом вибору професійно-технічного навчального закладу(ПТНЗ), де вони продовжать свою освіту і отримають робочу спеціальність.

Якими особливостями характеризується соціальний розвиток підлітків і юнаків у віці 15-18 років? Нам видається, що його головними рисами є: а) підвищення ролі спілкування в системі міжособистісних відносин; б) зростання значення і обсягу навчально-професійної діяльності (в порівнянні з іншими видами: абстрактно-пізнавальної, ігровий і т. д.); в) поява почуття дорослості - дуже важливого соціально-психологічного новоутворення цього віку, яке неминуче веде до зростання незалежності, новими формами самоствердження і зміни характеру цінностей і соціальних домагань.

В умовах оптимального психологічного і соціального розвитку особистості ці особливості є природними і необхідними і, як правило, грають лише позитивну роль в процесі входження молоді у доросле життя.

Однак якщо розвиток протікає в ненормальних психологічних і соціальних умовах (найчастіше це відбувається на сімейному рівні), то всі ці новоутворення підліткового віку приводять: а) до відокремлення підлітка і юнаки від сім'ї, колективу і до дисгармонії відносин з дорослими і однолітками; б) до відставання в навчанні і навчально-виробничої діяльності, що неминуче призводить до появи почуття невпевненості в собі; спочатку це стосується вирішення якихось певних навчально-виробничих завдань, які даються підлітку все важче, а пізніше захоплює вже всю сферу спілкування цілком; в) до розриву між рівнем дорослих домагань і реальних підліткових можливостей (економічних, інтелектуальних, культурних, комунікативних, ділових і т. д.), таким чином приводить до появи неадекватності самооцінки підлітка.

Зазначені особливості соціального розвитку особистості підлітка (як в позитивному, так і в негативному варіанті) типові як для учнів старших класів загальноосвітньої школи, так і для учнів професійно-технічних училищ. Однак для останніх ці особливості мають свою специфіку, свої відмінні риси, що дозволяє говорити про своєрідність виховної роботи з цією категорією молоді.

На відміну від старшокласників загальноосвітньої школи, у учнів ПТНЗ вже реалізований основний вибір життєвого шляху; визначена спеціальність, намічена найближча перспектива, сформована в основному система професійно-соціальних очікувань [1].

Процес адаптації учнів в новому для себе колективі залежить від обстановки в групі, від її психологічного клімату, від того, наскільки цікаво, комфортно, безпечно почуває себе учень під час уроків, в ситуаціях взаємодії з товаришами і педагогами.

Адаптація - це передумова активної діяльності і необхідна умова її ефективності. У цьому позитивне значення адаптації для успішного функціонування індивіда в тій чи іншій соціальній ролі [2].

Відсутність спеціальної педагогічної роботи по здійсненню успішної адаптації студентів до навчання у закладі сприяє появі невпевненості, незадоволеності, неуспішності в навчанні, недовіри до оточення, дискомфорту і соціальної дезадаптації.

До особливостей соціальної дезадаптації  відносяться:

• зниження життєвого рівня населення;
• обмеження можливостей соціально схвалених способів заробітку;
• безробіття; доступність алкоголю і тютюну;
• зниження морально-етичного рівня населення;
• поширення кримінальної субкультури;
• руйнація духовних цінностей [3].

Умовою якісної підготовки фахівців є формування адаптивних якостей особистості, які необхідні як у навчальній, так і в професійній діяльності. Отже, високий рівень професійної готовності характеризується рівнем адаптованості і ступенем сформованості якості адаптивності.

 Механізмами успішної адаптації учня у закладі є: усвідомлення набутого нового соціального статусу - статусу учня ПТНЗ, наявність мотивації до навчання і отримання професії, розвиток позитивної «Я-концепції», адекватної самооцінки, створення оптимального режиму праці та відпочинку, прийняття норм і цінностей соціального середовища.

Для того, щоб учень розвивався гармонійно і успішно адаптувався до нової соціальної ситуації, необхідно створити такі педагогічні детермінанти, при яких би він безболісно пристосувався до нового для нього, соціального середовища. Для цього в освітньому процесі закладу можливе застосування особистісно-розвиваючих педагогічних технологій, що сприяють успішній адаптації до освітнього простору навчального закладу [4].

Досвід роботи з учнями, а також аналіз педагогічної та методичної літератури,  дозволив констатувати, що використання технології групових творчих справ(ГТС) має чіткий алгоритм дій, що сприяє конкретизації педагогічних технологій їх організації та використання для роботи зі учнями з надання їм допомоги в адаптації. Проведення ГТС включає:

• Планування, збір необхідного матеріалу, попередні консультації та репетиції; 
• Проведення пізнавальних групових творчих справ: спортивних, художньо-творчих у вигляді конкурсів, естафет, змагань, вікторин, олімпіад, вечоринок до свят;
• Педагогічна підтримка кожного учасника групової творчої справи;
• Відкрита дискусія про результати проведення;
• Заохочення і схвалення всіх учасників заходу.

Особливості технології: діагностика потенційних можливостей учнів та виявлення рівня розвитку здібностей до певного виду діяльності; визначення кола інтересів; залучення учнів до групової роботи; вільний вибір форм та методів роботи творчої групи; активна самостійна пошукова діяльність; розвиток пізнавальних здібностей, ініціативності та відповідальності за виконання наміченого плану дій; самореалізація.

Через це в технології групової творчої справи відкидається примус та відкрите нав`язування вчителем своєї думки. За учнями завжди зберігається право вибору виду діяльності при її підготовці.

Особливості соціально – психологічної допомоги  для підвищення правової та психологічної культури учнів в навчальному закладі:

— правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем: лекції, кіно- та відео-лекторії, освітні програми, години патріотичного та морального виховання, матеріали в засобах масової інформації(ЗМІ),  соціальна реклама;

— надання консультативної допомоги у вирішенні проблем: консультації юриста, психолога, лікаря, соціального педагога;

• соціальний захист і реабілітація дітей  (консультування, проведення лікувальної фізкультури, лікування в санаторіях);

— створення умов для змістовного проведення дозвілля: творчі гуртки та студії, спортивні секції, відвідування кінотеатрів, театрів, виставок, походи на природу;

— соціально-психологічні тренінги дають змогу краще пізнати себе, підвищити впевненість у собі, розвинути комунікативні якості, вміння вирішувати складні ситуації, формувати навички відповідальної поведінки [3];

• допомога волонтерам, приймати активну участь в волонтерському русі;
• Організація ефективного учнівського самоврядування,

як одна з важливих форм залучення учнів до громадської діяльності, розвитку їх індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов для самореалізації особистості. .

    Зазначені вище соціально-психологічні особливості учнів професійно-технічних навчальних закладів відкриває нові можливості для позитивного самоствердження, а також, визначають багато в чому і своєрідність організації навчально-виховного процесу в цих навчальних закладах.

І в заключенні, про важливість і необхідність уваги, допомоги, любові, мабуть, і не скажеш влучніше, як словами, випускниці нашого навчального закладу, Варивода Яни.

Серце 

Коли кричить від болю серце,

І сильно крається душа.

Ти бачиш наче у люстерці,

Як гірко котиться сльоза.

Вона скотилась і упала,

А на щоці лишився слід

І наче щось там обірвалось,

І вже від сліду тільки лід.

Цей лід розтопить добре серце

Гарячих почуттів потік.

І знову бачиш ти люстерце,

В якому топиться цей лід.

Вже лід розтанув і кінець,

І втихомирилося серце.

Вже не болить і молодець,

І враз розбилося люстерце.

Вся стаття