Понедельник, 20.11.2017, 13:52
Приветствую Вас Гость | RSS
Форма входа
Категории раздела
Книги [15]
Описание и ссылки на книги
Тесты [2]
конспекти лекций [3]
Word,Excel,Access,Csss
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Если Вам понравился сайт, поддержите его копеечкой :)




E853043424077

R162738894553

U425591953736

Z874355839447

B120410501392
Дружим в соцсетях
Поиск
Друзья сайта

Учись, чтобы учить других!

Книги, тесты, онлайн ТВ

Главная » 2016 » Декабрь » 30 » ІДЕАЛЬНА ПАРА
23:24
ІДЕАЛЬНА ПАРА

 

ІДЕАЛЬНА ПАРА

Казки, оповідання про кохання + гумор

 

 
Ідеальна пара

Романтична історія

про створення незвичайної пари - біта,

як основу двійкової системи

Це було так давно, що не було навіть хакерів.

Хто ж був? Нікого й не було. Так з великою білью, думала, прекрасна цифра по іменіі Одиниця. Вона була худенька і маленька. В її тендітної душі вирував величезний вогонь.

Так, це був вогонь ненависті проти подружок. Всі ці трійки, вісімки та інші, були звичайними старими дівами і заздрісницями. Боже, було б чому заздрити - шістці. Шістка була найкращою подругою Дев'ятки. Котра, постійно хвалилася, що так схожа на красуню всієї системи.

Але дев'ятка, в глибині душі була також нещасна і безнадійно закохана в нуля. Але який це був нуль? Просто Нуль - це нікчема, нехай бігають за нулями, дрібні цифри.

Її обранець був сам, Абсолютний Нуль. Дуже таємничий і такий холодний, що прямо дух перехоплювало.

З звичайними нулями більше щастило нашої маленької героїні. Всі нулі крутилися біля неї так поруч і всі були так жахливо однакові. Ну просто ніякими. Вони на перебір обіцяли одружується і зробити її мільйонеркою. Як це було вульгарно та нудно, пов'язати своє життя з пустушкою, і народжувати ще такі ж пустушки.

Пройшли роки, люди як і раніше користувалися десятковою системою, але як то вже дуже нікчемно.  Реально використовувалися руки пальців, де про нулі, ніхто й гадки не мав..

Одиничка страждала ще більше від такої несправедливої ​​системи. Я врятую нуль, я створю свій світ і він буде ідеальним. Наша маленька подружка тоді не здогадувалася, що це буде і її справжнім жіночим щастям.

Отже зовсім несподівано на початку 30 років ХХ століття вона виходить заміж за повного нуля. Серед усіх нікчем, на її думку повний нуль був самим нікчемним. Він навіть не мав ні грама алкоголю, тому що в ньому відсутня і кров. Прямо бовдур який то. І користувався абсолютним презирством серед інших нулів. Стільки років вона терпіла і чекала свого щастя, що її любові їм вистачить на двох. Вони повністю відмовилася від решти цифр. У цьому світі, щоб він став по - справжньому ідеальним, повинні бути тільки Я і Ти.

Повний нуль був зачарований своєю обраницею. Часто шепочучи їй на вушко: «Ти моя єдина».

 Звичайно, з гордістю говорила тендітна подружка, адже інших цифр просто немає в нашому світі.

 Ти моя рятівниця, з гордістю говорив щасливий нуль, я ніколи не забуду, хто мене врятував від вічної нікчемності.

 Через кілька років у новій і закритою для інших цифр системи, з'явилися нові нулики і одинички. З кожним роком їх ставало все більше і більше. Вони радували людей, і були горді своєю постійністю і унікальністю. Нарешті то маленька одиничка знайшла своє щастя, яке було зовсім поруч.

  Її світ став таким простим, красивим і величним. Адже зовсім недавно в її родині з'явився праправнучок - перший Терабайт.

 У цьому світі, щоб він став по - справжньому ідеальним, повинні бути тільки Одиниця і мій повний Нуль, з гордістю повторювала Вона.

 

11111011010 рік (2010)

Шоколадний  кіт

Ця історія є забавна сама по собі. Але я хочу, щоб зрівнялись  можливості. Якщо є пісня про шоколадного зайця , чому б не створити історію про шоколадного кота?

Тепле літо 2000 року сприяло  обмеженню жителів одного з обласних центрів на Україні для відвідування кафе. Начальниця цього солодкого закладу вирішує торгувати на свіжому повітрі, де цілими натовпами бродить народ і нічого не підозрюючи про наявність  різних тістечків, тортів, пиріжків та інших солодощів.

Дівчина з кафе стала біля лотків і почала жваво торгувати. Хочеться відзначити одну важливу деталь в майбутні події. Кафе розміщувалося в дев'ятиповерхівці. Не подумайте чогось пганого. Мешканці цього будинку були мало не зразковими громадянами в розумних межах зразковості.

Але тут товариші нахабно так сказати втрутився нелюдський фактор. Правильно мислите громадяни, котячий фактор.

У цей, так би мовити радісний час для працівників кафе, проходили не дуже радісні події для одного сибірського кота з ніжним ім'ям Котюня. Він угробив важливий документ. Правда не навмисно, а по душевної слабкості. Він сильно любив господаря. Так як туалет був закритий, то у нього було кілька варіантів помочитися. У вазон або що то зовсім непотрібне. Може ніхто не помітить. Таким непотрібним виявилися документи, над якими практично цілу ніч працювала господиня. Ви можете уявити весь жах і наслідки. Кот Котюня виявився на балконі 3 поверху і мало того, розлючений на всіх.

Він солодко спав на балконі і якості відплати, прокинувшись, вирішив сховатися на балконі сусідів. Хто міг уявити Котянене серце, хто може бути в шкурі Котюні. У нього був вночі стрес. І після такого стреса він поліз. Доля в той день не посміхнулася Котюні, а ще більше продовжувала знущатися. Він зриваеться з висоти 3 поверху і як Гастелло таранить все тістечка і торти нічого не,підозріваючої молоденької продавщиці. Котюня виявився в жахливому кремовому і шоколадному стані. ВІН тихенько завив і кинувся в кущі.

В цей час дівчина повернулася на свої лотки. Очі, наповнені жахом, зустрілися з очима начальниці. У тих очах жаху не було. Вона закричала, наче в неї стріляли з дуже близької відстань прямо в серце: "Хто господар цієї тварини?"

Дівчина - продавщиця шалено дивилася на боса і на лотки, де зовсім ще недавно були торти. На крик вибігли всі сусіди, включаючи сусіда нещасливого балкона. Розібравшись з ситуацією він авторитетно заявив що в його квартирі котів ніколи не було. І пішов до кімнати.

У той час справжній господар кота, користуючись уже сутінками, приховано, витягнувши очманілих від випробувань Котюню з кущів і забрав його додому. На крик прибігли міліція і співробітник місцевої газети.

Коли настала нічь, ще довго в повітрі перегукувалися сусіди з працівниками кафе, співробітники міліції разом співробітниками газети, які шукали кота і інші .. Всім було цікаво хто господар кота і де сам кіт.

Котюня був по-звірячому вимитий у ванні і захований на дачі від можливої покарання господині.

Котюня має право вважатися шоколадним котом, так як вимивали його з шоколаду і крему, це просто важко передати словами і вже окрема історія.

Комендант Риги

У якийсь незвичайний час і в такому незвичайному місці відбувалася ця історія. Зараз згадую ці події з посмішкою і легкою іронією. Як звали коменданта, не пам'ятаю, просто товариш полковник.

Всі його повадки найближче нагадують також одного, правда не полковника, а кращого клоуна Росії кінця 20 і початок 21 століття - В.В. Жириновського. А тоді було не смішно, коли заступали у варту або патруль по Ризі.

І так все по - порядку. Перша смуга перешкод, перевірка зовнішнього вигляду. Зазвичай перевіряють помічники коменданта: капітан, майор, підполковник.

Підполковник самий витриманий, зазвичай без проблем, відпускає після проходу між шеренгами. На перекурі спостерігаємо цікаву сценку. Майор сидить в новому автомобілі, а капітан розповідає йому, як правильно давати задній хід і вивертати в ту чи іншу сторону. Через декількох хвилин, майор таранить дальню стінку на плацу комендатури. Чути матюки і сміх капітана. Офіцери в шерензі посміхаються, але відразу приймають дуже серйозний вигляд.

Друга смуга перешкод - інструктаж і перевірка знань. З важким серцем заходимо в кімнату інструктажу. Підполковник кому то пояснює що у коменданта вже відлягло, днювальному за нечітку команду влупив 10 діб арешту. Йдемо, сідаємо за столи в надії, що сьогодні вже нікого не посадить. Уважно читаємо статті, не дай бог зайде комендант і побачить, що хтось  не читає. Тут взагалі дуже важлива тактика, не дивитися в очі коменданту, але при цьому дуже уважно слухати.

Зайшов, поверх статуту, кинув швидкий погляд, настрою в коменданта огидне. Пролунала команда: «Товариші офіцери»!

Все швидко підхоплюються. Полковник недбало кинув погляд на офіцерів. І з цікавістю вп'явся своїми мутними чи то від безсоння, або від постійного пияцтва, очима, на молодого лейтенанта.

Після кількох запитань, було встановлено. Лейтенант, команду подавати при вході старшого офіцера не вміє, статуту не знає, нахабно поводиться. Виявляється, він навіть не знає скільки має бути довжина білої нитки. Зазвичай дві нитки: біла і чорна (зелена) обов'язково повинна перебувати в кашкеті або шапці. Ці «зрозумілі» знання для товариша полковника дорого обійшлися лейтенанту. Як же так цілий лейтенант, не знає таких елементарних речей, що нитка з голкою повинна бути розміром від 80 до 120 міліметрів.

Нахабство лейтенанта скоріше за все, полягала в тому, що нічого абсолютно не боїться і дивиться нахабно в очі коменданту. У підсумку 10 діб арешту від імені начальника гарнізона. Склалось надалі враження, що у коменданта є: улюблене число і «цифра» -10.

Третя полоса перешкоди. На розборі знань, було опитано, через які тільки порушення форми одягу, можна було зробити зауваження солдату в звільненні, і не забирати його в комендатуру. Тут патрульні офіцери були на висоті. Правильна відповідь: тільки відсутність комсомольського значка, за умови, що у солдата немає комсомольського квитка з собою.

Особливо важливе завдання отримав капітан у формі морської авіації. Чесно сказати він всією душею не любив льотчиків, обзиваючи їх сталінськими соколами і постійно чіпляючись до зовнішнього вигляду. Але офіцерів в морській формі він скоріше за все боявся, тому що не знав як причепитися до їх «залізничо - дорожньої форми».

Завдання було таким, стояти біля годинника і спостерігати за градусником. Якщо навколишня температура менше 20 градусів тепла, офіцерів і прапорщиків за ходіння в сорочці з погонами забирати в комендатуру.

Особливо важливо, було підкреслено двічі, забирати офіцерів і прапорщиків в комендатуру, які ходять з пакетами. Тоді вони тільки входили в моду і продавалися, як правило, цигани.

Потім недбало як - то не по - комендатски було сказано, що вранці на розлучення (зазвичай на автовокзалі), буде перевірка наказу міністра оборони, про переміщення на пагонах зірочки для старших лейтенантів на 10 мм. Як і тут улюблена «цифра» коменданта?

Це просто збіг товариші. Нічого так би мовити страшного, адже міністр оборони коли - то був так само полковником. Коли вночі, здавали зброю перед сном, похвалився один наш добрий знайомий. Комендант мовляв, мій земляк з одного села на Україні, в Житомирській області. Він взагалі класний мужик і земляків не ображає.

Так, що хоч виспиться, замість того щоб, перешивати зірочки на погонах. Тому взагалі його боятися не треба, це тільки в комендатурі - він справжній звір.

Вранці приїжджаємо на автобусі на автовокзал. На встановленому місці, на зупинці, радіснозустрічає комендант з лінійкою в руці. Співає ніжно пісню скільки мм на пагонах, стільки діб на губі.

Страх охопив практично всіх, ніхто ж не знає яка похибка між лінійками коменданта і окремо взятого офіцера.

Все обійшлося «благополучно» і швидко. Земляк так осмілів, що вирішив йти перший на примірку зірочок. Після швидкого виміру, земляк отримав так любих серцю полковника, 10 діб губи і комендант одразу поїхав з земляком в комендатуру.

Як - то не гарно вийшло, зауважив один з патрульних, адже у земляка тільки два дні тому було весілля.

ЛзВЛ

Людина з великої літери або невдала спроба стати льотчиком.

Було це, братці дорогі, в минулому столітті аж в середині 80-х.

Що саме це, зізнаюся, важко судити, може трагедія, а може і школа життя.

Так ось в гарнізон морської авіації, на Далекому Сході приїжджає мічман - Юра. Прізвище та по батькові його в цій історії може і не настільки важливо. Ось звання - це зовсім інша справа.

Взагалі хочу відзначити що саме цей контингент військових -прапорщіки і мічмани для авіаційного полку був унікальним. Його навіть прозвали - золотим фондом авіації. Тому, що більше 5 років молоді помічники офіцерів не хотіли залишатися в збройних силах. Але були винятки. Звістка про молодого і симпатичного мічманів швидко облетіла гарнізон. Через кілька днів з'ясувалися ще ряд дуже важливих відомостей:

По-перше, Юра холостяк;

По - друге брат його льотчик, служить командиром загону в 1 ескадрильї;

По - третє (випливає) з другого, Юра - москвич.

Боже, ладно брат льотчик - офіцер у перспективі, через академію, стане командиром полку і так далі. Але навіщо Юра в таку глушину приїхав? Не невже романтики хлопцеві захотілося. Молоді жінки і дівчата милувалися симпатичним мічманом, чоловіки крутили головою - брательник допоміг.

Через місяць все стало на свої місця. Так ось Юра не виявився винятком.

План у мічмана був простий і геніальний ще раз, через свій простоти.

Приїхати, стати льотчиком, політати і через два роки з'їздити за кордон за чеками. Брательник гарантував майже 100 пудову гарантію успіху.

У першій ескадрильї молодому мічману дали зрозуміти, що таких розумних як він у них вистачає, всі хочуть літати, а ось хто техніку буде обслуговувати. Так ось пару років він побуде техніком, ну потім подивляться. Та й черга тут на льотчиків своя, та й брательник його не найбільша шишка в полку. Так ось Юру для початку запустили в наряди через добу, для перевірки на вошивість.

Мовляв інтелігент, не п'є не курить, на дівчат не дивиться, одним словом - москвич. Подивимося скільки цей інтелігент в нашій тайзі протримається. А то ось мовляв шустрий який льотчика йому подавай, навіть лаятися толком не вміє. Навіть уявити важко. Даремно, однак, хоч він і інтелігент і москвич, а до брата, Юра перестав ходити і запив звичайно.

В наряди більше не ставили, цінний спец потрібен на аеродромі (вища, московська освіта). Але Юрі від цього ніяк легше не стало. Прямо шкода хлопця. Гасне бідолаха прямо на очах. Брат його з сім'єю нервуються, мама в Москві з батьком - відставником, так само нервують. Дівчата, які побачили Юру в гарнізоні і на танцях, нервують. Дівчата, і розлучені жінки, які не бачили Юру, але чули про нього, нервували ще більше. Юра на танці не ходить. Дівчат в ресторан не водить. Та не спілкується ні з ким.

Так от не дарма всі так нервували. Задумав Юра бігти в Москву. Від товаришів і від брата, від дівчат, немов той колобок з казки. Про льотчика і згадувати не хоче, немов рукою зняло.

Перестав він пити, на службі цінують, золота голова, в наряди навіть довірили ходити, після відвідин брата.

Дружина брательник таємно присягнулася чоловікові що знайде йому «достойною половинку». Та єдина, яка зможе закохати Юру або хоча б зацікавити.

І той стане як всі: нормальним сім'янином, гарним мічманом. Там і гляди і з льотчиком щось получиться і закордоном звичайно.

Хитрий був наш Юра, не дарма звання мічмана отримав. Відчув відразу, петлю хочуть йому на кинути. З дівчатами і жінками був дуже ввічливий, галантний і абсолютно байдужий практично до всіх, одним словом козел, або що - то задумав.

Жінок ж не проведеш, будь ти братик в званні будь-якому.

Ну наприклад? Так навіть старший прапорщик. Зрозуміло, питанням більше немає.

У полку був всього один. Так би мовити заслужений прапорщик полку. Після 15 років служби йому командування обіцяло в садок місце дати, але він чемно відмовився. Справа в тому, що його син, школу нещодавно закінчив. Замполіт після цієї доброї справи злегка засмутився але не надовго.

Так ось вибачте за відступ, командування авіаційного полку, звичайно, нічого не підозрювало про чорні задумки молодого мічмана.

 Юра чекав протягом 2 довгих і болісних місяців, щоб позбавити себе звання мічмана і щасливо виїхати цивільним в Москву не через 5 років, а найближчий, так би мовити, час.

І ось одного разу він, завдяки велосипеду, прямо в формі мічмана, висадився десантом на грядки з огірками сусіднього з полком, колгоспу. І звичайно Юра не їв, не етично як то, а ось огірки рвав і з якою то болем і ненавистю, кидав їх на купу, прямо біля дороги. Нехай знають наших, ось так. Через деякий час їхав на «бобику» голова колгоспу.

Дивиться, на незвичайну навіть для його зрілого віку, картину. Молодий мічман рве огірки і кидає їх, мало не на машину. Цікаво йому стало, крали матросики огірки раніше, а ось мічман в формі і середи білого дня. Під'їжджає тихенько, підходить непомітно і різко питає: «Так ось мовляв добра людина в званні цілого мічмана, поясни мені голові колгоспу, що ти робиш?

- Так нічого страшного, огірки краду. Сторопів від таких слів голова. Так чого в кишені або в сумку не кладеш, та на дорогу кидаєш. А щоб було видно, Вам товариш та й всім іншим, скільки я накрав. »

Подивився голова молодому мічмана до його світлі очі і все зрозумів. Посадив у машину, закинув велосипед і поїхав.

Сидить Юра і думає невже зараз зганьбить перед усім полком, що огірки крав. Приїхав голова, та тільки до себе додому. Запросив в квартиру чайку попити да поговорити про все. Ось так вони посиділи дружно за столом, відкрив Юра всю правду матку після 3 чарки про свій план. Добре серце мав голова, привіз він Юру ледве живим в гуртожиток. А командира полку попросив подякувати мічмана за «добрососвестний» збір врожаю.

Після шикування і поздоровлень від командира підходить до нього один прапорщик та й так єхидно сміється Юрі в очі: «Вітаю тебе. Отримав ти хрещення від товаришів частини. Тепер ти не просто мічман, а мічман - Огірок. І скільки ти не збирав свої огірки, ні льотчика ні кордону тобі не бачити, як своїх вух ».

Юра від горя завив: «Ой мужики, додому я хочу, впала мені Ваш закордон».

«Тоді ти Огірок, але не молодець, а засранець, простіше кажучи. Чого ти дурью томишся та людей боїшся, допоможемо тобі якщо хочеш поїхати в свою Москву »- пом'якшав прапорщик.

Приходь завтра з шинок гарнізонний, напій добре «прапорюг», допоможемо твоїй біді. Є у нас один випробуваний засіб дострокового звільнення для мічманів та прапорщиків.

Юра все зрозумів. І він відразу зрозумів і силу колективу і військової дружби. Зрозумів він що пити треба вміти: не просто пити з ким не будь, а з Ким Треба.

Юра ту п'янку запам'ятав на все життя, навіть ім'я дав незвичайне: Інструкція до свободи.

Юра тоді пив багато і не п'янів, вперто шепочучи слова напуття, добираючись в «общагу» з надією:

- По-перше дочекатися оргперіод. Оргперіод, довго пояснювали Юрі, це коли полк та інші частини сидять на казарменому стані.

- По - друге, огірки, тобто Юрі тоді необхідно негайно виїхати за межі частини (грубе порушення військової дисципліни), бажано до Владивостока.

- По - третє напитися в формі, до чортиків і зустрітися з патрулем.

Юра, після закінчення декількох тижнів, зіграв роль дебошира і алкоголіка. Навіть перестарався трошки. Перших два пункти виконані були бездоганно, а ось третій - влаштував бійку в ресторані.

Потрапив спочатку в міліцію, тільки потім, на превелике щастя Юри, на губу Владивостока. Правда Юрі пару зубів вибули, тільки виключно в виховних цілях за відпрацьованою морської методикою.

Зате через 10 днів Юра вийшов, і з гордістю пояснив Брательнику свою поведінку, злегка шепеляючи:

«Брат! Тепер у мене немає командирів! Я тепер вже ЛзВЛ - Людина з великої літери, простіше кажучи, цивільний ».

 

 

Просмотров: 72 | Добавил: sergqy | Теги: ІДЕАЛЬНА ПАРА | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Copyright Цокол Сергей Александрович © 2017 Конструктор сайтов - uCoz